Аваков лається з Саакашвілі (відео)

<iframe src="http://24tv.ua/jsp/nodecorate/jwpvideo.html?videoUrl=2015/12/640532&imgUrl=_main.mp4.jpeg&h=360&w=640" width="640" height="360" frameborder="0" scrolling="no"></iframe>

Від дровець - до торію...

 

 

Від дровець  –  до торію...

Щойно придуманий анекдот. До АЗС під'їздить авто, оператор якої питає: "Вам чого, шановний, дровець чи торію?" 

Україну не раз «облітала» новина про доморощених "кулібіних", які стають дедалі винахідливішими: переробляють свої авто «під дрова». У засобах масової інформації вже повідомлялося про як мінімум шістьох раціоналізаторів з різних куточків України, що неабияк економлять на традиційному паливі, бо використовують тверде. За словами власників "дровомобілей", вигода й справді є, але у всіх різна: хтось економить уп'ятеро, а хтось і в двадцятеро! Українським першопрохідцем у цьому питанні був житель Полтавської області, а сама технологія до нас прийшла з Франції. Згідно неї, машина їде завдяки газу, що виробляється під час горіння твердого палива. От наш земляк, для прикладу, 36-річний водій Євген Коливано із села Черниш, що на Чернігівщині, встановив на багажнику свого «Опеля» спеціальну дров’яну топку (фото 1).

- Я дізнався про таке з Інтернету, – розповідав чисельній братії журналістів Євген. – Але коли сам змайстрував, то спочатку нічого не вийшло. Тоді дістав потрібну літературу періоду з1939-го по 1950-й роки, перечитав кожну книгу по три рази і вже за два місяці сконструював агрегат практично з металобрухту. З другого разу все вийшло – автомобіль став їздити. На кожні 100 км я витрачаю 20 кг дров. У перерахунку на гроші вартість кілометра становить 5-6 копійок. Найкраще горить порубана суха шовковиця. Правда, газ від неї не такий калорійний, як традиційний газ пропан для авто, тому машину надто не розженеш – їде близько 60 км/год, та мені цього вистачає...

- Лісу ж навкруги он скільки, – підсумовує Євген. – Рубай, «заправляй» та їдь!

 

 

«Ех, а як би було б добре, якби можна було їздити на одній заправці паливом кілька десятків років!» - мрійливо висловився нещодавно один мій знайомий-автолюбитель. Виявляється, що саме так скоро можна буде робити. Американська компанія Laser Power Systems працює над створенням нової рухової системи, яка дозволить заправляти машини один раз на весь термін експлуатації.  Наразі фахівці проводять експерименти з невеликими порціями торію – матеріалу, що має вкрай високу теплову місткість. Відомо, що торій – це метал зі слабкою радіоактивністю. Вперше цей хімічний елемент використовував винахідник зі США Лоуренс Кулесус. Він презентував свою ідею на автомобільній виставці Chicago Auto Show ще в 2009 році. Нинішній прототип торієвого двигуна важить 200 кілограмів і розрахований на установку під капотом стандартної автівки. Слід зазначити, що в 1 г торію міститься стільки ж енергії, як у 30 тоннах бензину. Фахівці наголошують, що всього 8 г буде достатньо для того, щоб їздити на автомобілі протягом століття!  То навіщо нам російські вуглеводні?

 



 

 

 

Маркетинг (для дорослих)

Лікбез по маркетингу (для дорослих)   

                                        

               

На вечірці ти бачиш симпатичного хлопця. Ти підходиш до нього і кажеш:
“Зі мною класно в ліжку”.
– Це прямий маркетинг.
Ти прийшла на вечірку з друзями і бачиш симпатичного хлопця.
Один з твоїх друзів підходить до нього і каже:
“З нею класно в ліжку”.
– Це реклама.
На вечірці ти бачиш симпатичного хлопця. Він підходить до тебе і каже:
“Я чув, з тобою класно в ліжку”.
– Це впізнаваний бренд.
Ти приходиш на вечірку, а там купа красивих дівчат.
Ти приспускаєш бретельку і кажеш:
“Зі мною круто в ліжку і навіть шоколадки з шампанським не треба!”
– Це демпінг.
Ти прийшла на вечірку з друзями і бачиш симпатичного хлопця.
Підходиш до нього і кажеш, що з тобою класно в ліжку. Йдеш з ним.
Вранці він дає тобі шампанське, але не дає шоколадку.
– Це дебіторська заборгованість.
Ти приходиш на Новорічну вечірку і бачиш купу гарних молодиків, кажеш, що переспати з тобою коштує п’ять шоколадок і три пляшки шампанського, до кінця вечірки надираєшся в нуль і прокидаєшся в ліжку з якимось виродком.
– Це сезонний розпродаж.
Ти прийшла на вечірку з друзями і бачиш симпатичного хлопця.
Підходиш до нього і кажеш, що з тобою класно в ліжку.
Йдеш з ним. Приходите додому, а вдома чоловік. Симпатяга йде спіймавши облизня, ти отримуєш в око.
– Це форс-мажор.
Ти приходиш на вечірку, заявляєш, що з тобою класно в ліжку і коштує це три шоколадки і пляшку шампанського, але тому, хто переспить з тобою п’ять разів за ніч, це обійдеться в один шоколадний батончик.
– Це оптова знижка.
Ти приходиш на вечірку і говориш, що з тобою круто в ліжку.
До тебе підвалює пара потужних дівчат і кажуть:
“Ми згодні на 30% шоколаду і 40% шампанського на місяць. Інакше у тебе можуть виникнути проблеми!”.
– Це “криша”.
Ти приходиш на вечірку і говориш п’ятьом присутнім там хлопцям, що якщо кожен з них розповість п’ятьом своїм корешам, що з тобою круто в ліжку, а ті в свою чергу ще п’ятьом і т.д., то вони будуть мати тебе задарма. Коли вже пів країни мріє, як з тобою круто в ліжку, ти всіх динамиш і ховаєшся в невідомому напрямку.
– Це піраміда МММ.
Ти приходиш на вечірку, але тебе ніхто не хоче, одні кричать “дорого!”, інші чули від знайомих, що ти не така вже й хороша в ліжку, треті – ще не долікувалися після попереднього разу. Тоді ти звалюєш і їдеш на іншу вечірку в найближчу Іванівку. Там тебе хочуть всі, завалюють подарунками і норовлять познайомитися ближче.
– Це робота з регіонами.
Ти приходиш на вечірку і заявляєш, що з тобою класно в ліжку, АЛЕ, тому, хто пригостить швейцарським шоколадом і французьким шампанським, ти даси один раз. А тому, у кого є “Радянське шампанське” і плитка “Оленки” – два, або може й, навіть, два з половиною рази.
– Це протекціонізм.
Ти береш у подруги плаття і трохи косметики, обіцяючи віддати їй кожну другу шоколадку, яку заробиш за вечір.
– Це акціонерне товариство.
Ти потвора, і тебе навіть бачити ніхто не хоче. Але татко проплачує вечірку і натовп народу, та взагалі ВСІ тебе дико хочуть.
– Це державні субсидії.
Ти постаріла та пожухла, але періодично знаходиш в своїй поштовій скринці засохлий шоколадний батончик.
– Це пенсія.
Ти приходиш на вечірку, не танцюєш, не смієшся і взагалі плювати на всіх хотіла, миєш руки в крюшоні, спльовуєш на канапки з закусками, сідаєш на торт. Всі пацани з пристрастю стежать за тобою.
– Це лідируюче положення на ринку.
Всі давно знають, наскільки ти гарна в ліжку. І тут ти пускаєш слух, що вмієш ОФІГЕННО готувати.
– Це захоплення нових ринків.
Ти прийшла на вечірку з друзями і бачиш симпатичного хлопця. Підходиш до нього і кажеш, що з тобою круто в ліжку, і ти згодна переспати з ним за дві пляшки шампанського і три шоколадки. Він згоден заплатити тільки дві пляшки шампанського, так як господар вечірки сказав, що більше платити за ці послуги не можна.
– Це державне регулювання цін.
Увечері збираючись на вечірку, ти помітила на обличчі навколо очей нові зморшки, а на стегнах з’явилися перші ознаки целюліту. Ти розумієш, що більше 3 шоколадок тобі вже ніхто не дасть.
– Це зношення, мила.
Ви йдете з ним, і ти віддаєшся йому в машині подруги, знаючи, що в будь-якому випадку подруга візьме тільки одну шоколадку.
– Це офшорна зона.
Ти даєш за шоколадку і шампанське, після чого передаєш зароблене подрузі, яка приносить все це добро до тебе додому, і ви в компанії з твоїм чоловіком випиваєте і закушуєте.
– Це відмивання капіталу.
Ти приходиш на вечірку, вся така красива, сексуальна і впевнена в собі. Ти знаєш, що в ліжку ти найкраща. Ти готова абсолютно безкоштовно віддатися хорошому хлопцеві. Але всіх хлопців розхапали якісь гримзи і смокчуть з них бабло.
– Це РИНОК, крихітко!

ЖАБОРОТ

Жаборот совиний

Совиний жаборот має найкраще серед усіх австралійських птахів маскувальне забарвлення. Відчувши небезпеку, він завмирає і стає схожим на сучок.

   Ряд - Дрімлюгоподібні
   Родина - Жабороти
   Рід/Вид - Podargus strigoides

   Основні дані:
РОЗМІРИ
Довжина: 35-48 см.
Розмах крил: 45-60 см.
Маса: 80-110 г.

РОЗМНОЖЕННЯ
Період гніздування: різний.
Кількість яєць:2 білих яйця.
Висиджування: 30 діб.
Вигодовування пташенят: 30 днів.

СПОСІБ ЖИТТЯ
Звички: нічні птахи; тримаються парами.
Їжа: великі комахи, а також жаби, миші і плоди.
Звуки: крики, що повторюються, протяжне трубне „ком-ком", писк.

СПОРІДНЕНІ ВИДИ
Жабороти мешкають в Австралії і в Південно-Східній Азії. Найближчі родичі жаборота совиного - папуаський і мармуровий жабороти, а також представники роду Batrachostomus.

---

   Полюючи на комах, совиний жаборот не завдає собі клопоту, витрачаючи сили на виснажливі польоти: він сидить, замаскувавшись на дереві, і чекає, коли здобич сама наблизиться до нього. Совиний жаборот час від часу злітає і ловить необережних комах.

ЇЖА

   Перші відомості про їжу жаборота совиного виявилися невірними. Наявність великого дзьоба дозволяла припускати, що птах полює на комах, літаючи з відкритим дзьобом. Проте згодом спостереження показали, що більшу частину їжі цей птах знаходить на землі, а його меню є надзвичайно різноманітним. Короткі округлі крила дозволяють жаборотові вправно маневрувати у польоті, що полегшує полювання - тому жаборотові не потрібно далеко літати за кормом. Совиний жаборот полює переважно рано вранці та ввечері. Здобич він очікує, сидячи на гілці або кілочку, потім блискавично її атакує і невдовзі повертається із впійманою жертвою на місце. Так совиний жаборот полює на жуків, скорпіонів, жаб, маленьких мишей і птахів. У наші дні совиний жаборот час від часу „прочісує" узбіччя ав-тодоріг у пошуках дрібних тварин, загиблих під колесами машин. Він також харчується різними фруктами, переважно грейпфрутами і апельсинами. Іноді величезні зграї цих птахів завдають значної шкоди плантаціям цитрусових. В період висиджування і годівлі батьки активно полюють, щоб здобути для пташенят їжу.

МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

   Совиний жаборот живе у усіх куточках Австралії. Найчастіше він поселяється в більш-менш густих лісах, проте зустрічається і в пустелях, розташованих у внутрішній частині континенту. Птах не уникає людей, тому часто селиться по сусідству з ними, його часто можна побачити на полі для гольфу, в парку або в заміському садку. Вдень совиний жаборот зазвичай спить на евкаліптовому або егленовому (Aegle marmelos) дереві. З настанням сутінків він оживає. Всю ніч совиний жаборот безперервно полює на невеликій території.
   Совиний жаборот - осілий птах. Виняток становлять популяції, що мешкають у джунглях штату Квінсленд - вони здійснюють сезонні міграції.

РОЗМНОЖЕННЯ

   Совині жабороти створюють пари, які зберігаються і після закінчення гніздового періоду. Зграї цих птахів - рідкісне явище. Самець будує на горизонтальній гілці просте гніздо з сучків, розташоване на відстані приблизно 5-10 метрів від землі. Іноді жабороти займають порожні гнізда інших птахів. Зсередини гніздо вистилається пір'ям, а зовні маскується мохом і павутиною. Вночі самка совиного жаборота насиджує кладку, а самець полює. Вдень партнери міняються ролями. Через 30 днів на світ з'являються пташенята, які в місячному віці вже починають літати. Пташенят годують як самка, так і самець. Спочатку батьківська опіка дуже потрібна малюкам. Батьки оберігають пташенят від ворогів і полуденної спеки, під час якої температура повітря в центральних областях Австралії часто перевищує рівень 40°С.
   У новонароджених пташенят немає пір'я і тому вони не можуть самостійно перебратися в тінь, отож у спеку батькам доводиться закривати їх собою і охолоджувати, захищаючи від загибелі.

СПОСІБ ЖИТТЯ

   Совиний жаборот належить до найчисленніших австралійських птахів. Проте цей птах веде нічний спосіб життя, що не дозволяє добре познайомитися з його звичками. Характерною рисою совиного жаборота є здатність ставати „невидимим". Забарвлення пір'я птаха співпадає з кольором кори дерев. Помітивши ворога, жаборот складає крила, приплющую оранжеві очі і притискається до стовбура або гілки. На сучках він всідається на вздовж, як інші козодої, а впоперек. Витягнута вперед шия і щетинки біля основи дзьоба завершують маскарад, тому птахові найчастіше вдається обдурити хижака.

 ЧИ ВІДОМО ВАМ, ЩО...

• Совиний жаборот настільки впевнений в своєму захисному забарвленні, що дозволяє людині наблизитися до себе на відстань до одного метра.
• Наукова назва виду цього жаборота strigoides перекладається з латинської як „схожий на сову". Совиного жаборота називають також димчастим жаборотом, або велетенським білоногом.
• Совиного жаборота дороги ваблять не тільки тому, що вночі вони віддають накопичене за день тепло. Іноді птахи клюють асфальт. Ймовірно, що у складових частинах асфальту є важливі для їхнього організму речовини.

  

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СОВИНОГО ЖАБОРОТА

   Політ: повільний, але маневрений. Деяких комах птах ловить у повітрі, проте більшу частину знаходить на землі.
   Маскування: не встигнувши сховатися від ворога, совиний жаборот намагається злитися з оточенням складає крила, витягується в струнку і прикриває очі, спостерігаючи за тим, що відбувається, крізь маленькі щілинки. При цьому птах стає схожим на сучок або трісочку.
   Щетинки: ростуть навколо дзьоба, є елементом маскування і, можливо, потрібні для лову комах.
   Дзьоб: великий і плоский, із заломленим кінцем. Рот дуже місткий.

- Ареал совиного жаборота
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ
Совиний жаборот поширений в Австралії і на острові Тасманія. Інші представники роду мешкають в Новій Гвінеї і на прилеглих до неї островах.
ЗБЕРЕЖЕННЯ
Совиний жаборот з легкістю пристосовується до нового місця існування. У багатьох районах він живе поряд з людиною. Деяким популяціям цього виду загрожує руйнування місць існування.

Децентралізація

Децентралізація + Конституція =

 



Міфи про декомунізацію

Десять міфів про декомунізацію України.

 



Перейменування вулиць і міст, відкриття архівів, визнання ОУН і УПА та відзначення Дня примирення – це зовсім не так "страшно", як про це розповідають критики декомунізаційних ініціатив.

9 квітня 2015 року Верховна Рада ухвалила чотири законопроекти так званого "декомунізаційного пакету". У них ідеться про визнання державою борців за незалежність України у ХХ столітті, відкриття архівів радянських репресивних органів, засудження комуністичного та нацистського тоталітарних режимів та увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Ініціатори декомунізації спираються передусім на європейський досвід.

Закони про відкриття архівів були ухвалені після падіння комуністичних режимів у Німеччині, Чехії, Польщі, Словаччині, Угорщині та інших державах. Комуністичний режим як злочинний засуджено на законодавчому рівні в низці східноєвропейських та балтійських держав; заборона використання радянської та нацистської символіки діє в Литві, Латвії, Естонії, а віднедавна в Грузії.

"Знання історії є однією з передумов запобігання подібним злочинам у майбутньому. До того ж, моральна оцінка й засудження вчинених злочинів мають велике значення для виховання молодих поколінь. […] Відтак, Асамблея суворо засуджує численні порушення прав людини, вчинені тоталітарними комуністичними режимами, висловлює жертвам цих злочинів свої співчуття, розуміння та визнає їхні страждання", – зазначено в резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи 2006 року "Необхідність міжнародного засудження злочинів комуністичних тоталітарних режимів".

Ці слова безпосередньо стосуються саме України, яка унаслідок репресій, депортації та організованого радянським режимом геноциду втратила мільйони мешканців.

Однак звістка про ухвалення декомунізаційного пакету законів породила цілу низку маніпуляцій, міфів і страхів, що примножуються в ЗМІ не без участі російських пропагандистів. На жаль, не лише серед читачів, глядачів і слухачів, а й серед журналістів небагато таких, що прочитали закони повністю, перш ніж їх обговорювати та оцінювати.

Спробуймо дати відповідь на найпоширеніші закиди, що лунають у пресі на адресу декомунізаційної ініціативи.

1. "Декомунізація не на часі. Є нагальніші проблеми, що потребують вирішення – війна, бідність, корупція тощо"

Цей аргумент використовується протягом усього часу існування незалежної України. Проте досвід країн Східної Європи та Балтії свідчить про інше: там, де декомунізація відбулась одразу після падіння тоталітарних режимів, значно нижчий рівень корупції, а ВВП на душу населення, навпаки, у кілька разів вищий.

До того ж, не провівши після здобуття незалежності декомунізацію, Україна законсервувала ностальгію за радянським минулим, притаманну чималій кількості її громадян. Найбільше ця ностальгія була поширена в Криму, Севастополі, Донецькій і Луганській областях – і це використала Росія, готуючи окупацію української території та сепаратистське повстання на Сході.

Окупація Криму та війна на Донбасі завдали Україні багатомільярдних збитків; країна втратила понад 20% економічного потенціалу.

Натомість, в інших регіонах, де рівень прорадянських настроїв був меншим, агресорові не вдалося розгойдати ситуацію й створити передумови для введення військ.

Тож, можливо, сьогодні декомунізація рятує нас від майбутніх економічних утрат.

2. "Ці закони відвертають увагу суспільства від економічних і політичних реформ"

По-перше, декомунізація жодною мірою не перешкоджає проведенню реформ, не забороняє й не обмежує необхідності вдосконалювати законодавство та боротися з корупцією.

По-друге, реформи й декомунізація є взаємозв'язаними процесами. Нормальне функціонування економіки, нетолерантне до корупції суспільство, чесне судочинство, демократичні та конкурентні вибори й відповідальні політичні еліти несумісні з пануванням у країні радянських цінностей.

У такій країні пересічний громадянин вважає, що за нього все повинна вирішувати держава, сприймаючи владу як щось сакральне. Замість вимагати від чиновників виконувати їхню роботу, такі люди воліють задіяти неформальні зв'язки чи дати хабара. У таких умовах недоцільно розвивати чесний бізнес і взагалі проявляти ініціативу, адже в разі порушення прав добитися справедливості та захисту в суді й правоохоронних органах неможливо.

Тож декомунізацію можна вважати однією з передумов для успішного проведення реформ.

3. "На перейменування вулиць і населених пунктів потрібні великі кошти, а людям доведеться міняти документи, сплачуючи за це із власної кишені"

Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та заборону пропаганди їх символіки" передбачає перейменування вулиць і населених пунктів, названих на честь діячів Комуністичної партії та радянського режиму.

Але великі кошти на це не потрібні.

Основні витрати – це заміна табличок із назвами вулиць, покажчиків і дорожніх знаків із назвами вулиць і міст. Наприклад, вартість виготовлення однієї таблички в Києві – від 100 гривень, а якщо замовляти виготовлення великої партії, вартість кожної буде нижчою. А в селах та невеликих містах таблички з назвами вулиць є далеко не на кожному будинку.

Зміни до автомобільних та інших карт вносяться регулярно через розбудову міст, появу нових вулиць, зміну маршрутів громадського транспорту.

Заміни паспортів або паперових документів, що засвідчують власність на нерухомість, у зв'язку з перейменуванням вулиць чи міст – жоден закон не вимагає. Усі документи зі старими назвами залишаються чинними. Зміни до документів вноситимуться під час укладання договорів про продаж, дарування чи успадкування майна. Платити за це не доведеться.

За зміну назв вулиць чи населених пунктів в установчих документах повинні платити лише юридичні особи – 51 гривню. Але за новим законодавством ця процедура стає безкоштовною.

4. "Суспільство не сприйме зміну назв вулиць і міст – особливо старші люди, для яких назви радянських часів є святими"

Попри те, що найбільше за радянським минулим ностальгують літні люди, далеко не всі: пенсіонери та ветерани Другої світової війни поділяють "радянські цінності". Та й для них найчастіше ностальгія за СРСР – це спогади про молодість, позбавлені політичного підтексту.

Для того щоб призвичаїтись до нових назв, потрібен час. Проте зараз більшість українців уже й не згадає, що Маріуполь мав назву Жданов, Алчевськ був Комунарськом, Луганськ – Ворошиловградом, а Зміїв на Харківщині був названий на честь чеського комуніста Готвальда.

Пересічний киянин навряд чи згадає, що всім відомі вулиці Банкова, Грушевського і Майдан Незалежності до 1992 року були "Орджонікідзе", "Кірова" та "площею Жовтневої революції".

Що раніше буде змінено назву, то швидше громада призвичаїться до нової.

5. "Закон ускладнить наукові дослідження історії радянського періоду"

Жоден з ухвалених актів не забороняє й не обмежує жодних наукових досліджень. Вони внесені до винятків, на які не поширюється дія запроваджених законодавчих обмежень. Ба, більше, держава розслідуватиме злочини представників нацистського та комуністичного режимів в Україні, поширюватиме інформацію про них у суспільстві й заохочуватиме до цього неурядові установи та організації.

Вимога щодо неприпустимості заперечення злочинного характеру комуністичного й нацистського режимів і взагалі фальсифікації історії стосуватиметься лише навчальних матеріалів – підручників і посібників для шкіл і вишів.

Також може бути ускладнене поширення на території України псевдоісторичних агіток російських пропагандистських ЗМІ, замаскованих під наукові дослідження.

Проте це вже сфера відповідальності спецслужб, а не науковців.

6. "Визнання ОУН і УПА борцями за незалежність завадить об'єктивному дослідженню історії, зокрема, польсько-українського конфлікту в першій половині ХХ століття"

Ухвалені законопроекти не перешкоджають об'єктивному дослідженню періоду боротьби за незалежність України в ХХ столітті.

Держави Східної Європи ухвалили аналогічні закони й надали аналогічний статус борцям за незалежність або учасникам руху опору. Наприклад, у чеському законі 1993 року про протиправність комуністичного режиму опір цьому режиму визнається "легітимним, справедливим, морально обґрунтованим та вважається таким, що вартий поваги".

Визнання правомірності самої боротьби за незалежність жодною мірою не заперечує той факт, що під час боротьби окремі особи могли скоювати злочини. Закон не забороняє досліджувати подібні випадки та оприлюднювати результати досліджень. Наприклад, ушанування пам'яті вояків Армії Крайової в Польщі не перешкоджає науковим дослідженням злочинів представників польського підпілля проти українського цивільного населення в роки Другої світової війни.

Зрештою, наявність у діючому законі "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" норми про протиправність публічного заперечення Голодомору жодним чином не перешкоджає науковим дослідженням та дискусіям.

Так і нові закони не створять жодних перешкод для дискусій про радянське минуле.

7. "Ухвалені закони забороняють комуністичну ідеологію, обмежуючи свободу слова й свободу переконань"

Жоден з ухвалених законів не забороняє ані комуністичну, ані будь-яку іншу ідеологію. Вони засуджують комуністичний та нацистський тоталітарні режими як злочинні та забороняють публічне використання їхньої символіки.

Закони, що забороняють публічне виправдання чи заперечення злочинів нацистського режиму, діють в Австрії, Бельгії, Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, країнах Балтії, Франції, Швейцарії, Канаді та Ізраїлі. Дві резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 21 листопада 2005 року та від 26 січня 2007 року, серед іншого, відкидають "будь-яке заперечення Голокосту, повне або часткове, як історичної події" та засуджують "без будь-яких обмовок будь-яке заперечення Голокосту".

8. "Ухвалені закони скасовують свято 9 травня та вшанування ветеранів Великої Вітчизняної війни"

9 травня залишається державним святом і вихідним днем. Додатково запроваджено День пам'яті та примирення, який відзначатиметься 8 травня. У цей день ушановуватимуть усіх жертв Другої Світової війни в Україні.

Ухвалені закони проголошують шанобливе ставлення до пам'яті про перемогу над нацизмом у ІІ Світовій війні, до ветеранів війни, учасників українського визвольного руху та жертв нацизму.

Ветеранами війни за українським законодавством визнаються, у тому числі, і воїни Червоної армії, які воювали проти нацизму.

Пам'ятники, що вшановують учасників і жертв війни, мають бути впорядковані та збережені, а обмеження публічного використання радянської символіки не поширюється на пам'ятники та надгробки.

9. "Це ускладнить відносини України з Росією, а також державами, де при владі перебуває комуністична партія – наприклад, Китаєм"

Ці закони жодною мірою не забороняють державну символіку Китаю або будь-якої держави світу. До того ж, Китай у відносинах з іншими державами керується переважно економічними інтересами, а не ідеологічними питаннями.

Відсутність подібних законів не заважала Росії вести проти України торгівельні війни, окупувати Крим, розв'язати війну на Донбасі.

Ностальгія за радянською добою та радянська ідентичність стали передумовою для того, що російські інтервенти мають на захоплених територіях порівняно високий рівень підтримки.

10. "Російські дослідники не зможуть отримати доступ до архівів радянських спецслужб в Україні"

Навпаки, закон про доступ до архівів радянських репресивних органів максимально спрощує процедуру доступу.

Іноземці, що на законних підставах перебувають в Україні, матимуть ті самі права щодо доступу до архівів, що й українські громадяни.

Щоправда, на території Росії чи інших пострадянських країн інформація, що відтепер стає відкритою в Україні, може мати статус таємної чи інформації з обмеженим доступом. Тому її оприлюднення в цих державах може бути забороненим.

Проте Україна не несе відповідальності ні за закони, що діють в інших державах, ні за страхи, що панують у душах представників тамтешніх спецслужб.

Сергій Рябенко, адвокат, юридичний консультант Центру досліджень визвольного руху, експерт РПР, учасник міжнародної команди правників (як представник організації-члена) Європейської платформи пам'яті та сумління.

Водіїв штрафуватимуть по-новому

Як водіїв по-новому штрафуватимуть...

 

   Із 7 листопада набрав чинностi закон про поліцію в Україні і почали діяти зміни до Кодексу про адміністративні порушення стосовно Правил дорожнього руху. Відтепер відповідальність за порушення ПДР закон покладає на власника автівки, незалежно, хто був за кермом у момент порушення.

Готуйтеся до того, що будь-яка ділянка дороги може бути нашпигована фото- та відеокамерами, які безжалісно фіксуватимуть найдрібніші «помарки» ПДР і надсилатимуть водіям «листи щастя» на електронну пошту чи на домашню адресу.

Це головне нововведення — порушення можуть фіксуватися в автоматичному режимі (фото- та відеозапис). Отож тепер перевищення швидкості, порушення правил проїзду перехресть, не пристебнутий ремінь безпеки, порушення правил зупинки, стоянки, паркування — ніщо не сховається від всюдисущого ока камери.

У разі, коли пристрій зафіксує порушення, власнику автомобіля надішлють повідомлення про те, що його оштрафували, а також посилання на сторінку в Інтернеті, де він може подивитися відео- або фото порушення. Штраф можна сплатити протягом 30 днів або оскаржити протягом 10 днів. Причому якщо людина не згодна з рішенням системи, їй доведеться оскаржувати його в суді. Інших варіантів не передбачено.

Незважаючи на всі автофіксації, робота для патрульних усе ж буде і вони також «ловитимуть» на гарячому автомобілістів-порушників. Визначено 9 причин, за яких водія можуть зупинити патрульні: порушення правил дорожнього руху;наявність очевидних ознак, що свідчать про технічну несправність авто;наявність інформації, що свідчить про причетність водія чи пасажирів машини до дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;транспортний засіб перебуває в розшуку;необхідно опитати водія чи пасажирів про обставини дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або як свідка;обмеження чи заборону руху; спосіб закріплення вантажу на авто створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху порушення порядку визначення і використання на авто спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.

Водночас нових видів штрафів, на щастя, не з’явилося. За кожен вид штрафу чинним стає мінімальний розмір. Наприклад, за порушення правил користування ременями безпеки і мотошоломами було передбачено штраф від 51 до 85 гривень, тепер — 51 гривня. Цікаво, що тепер штраф також можна буде сплатити безпосередньо на місці вчинення порушення через безготівковий термінал, який є у розпорядженні поліцейського патруля.

Почала діяти і небачена досі бальна система покарань. Суть її полягає в тому, що водієві на початку року нараховується 150 балів. Ці бали списуватимуться тільки за автоматичну фіксацію порушення. У законі є перелік порушень, на які поширюється бальна система. За кожне з них зніматимуть по 50 балів. Тож виходить, що 150 балів вистачить на 3 «безкоштовні» порушення. А далі, якщо водій продовжуватиме порушувати на дорогах, — його штрафуватимуть.

Оскільки поліція вже почала офіційно працювати у країні, а міліція припиняє свою діяльність — у відомства достеменно не визначилися, хто ж має взяти на себе весь клопіт щодо дорожньо-транспортного порушення…